У травні 1944 року Державний комітет Оборони ухвалив рішення про спорудження на території Рівненщини великого деревообробного підприємства. На території колишнього польського державного тартака (тартак панствовий) запустили три демонтовані німцями пилорами, що дало можливість вже наприкінці 1944 року направити шахтарям Донбасу 3 вагони дощок та кілька вагонів пиломатеріалів. Активно проводились роботи по введенню в дію Костопільської фабрики фанери.

Фундаменти перших цехів були закладені у 1945 році, а вже в кінці 1947 і початку 1948 р. в число діючих стали електростанція, деревообробний, лісопильний та сушильний цехи.

З 1948 по 1951 рік домобудівний комбінат випускав збірні каркасні будинки для шахтарів Донбасу, в стіни яких при зведенні засипали шлак; згодом перейшов на випуск утеплених фібролітом каркасно-щитових будинків для цілинників Казахстану. У 1948 році було відновлено роботу фанерної фабрики, яка почала діяти на повну потужність як один з цехів комбінату. З 1951 року комбінат виготовляв лише сухі та стругані вироби. У 1953 році будівництво комбінату було закінчене. Додатково були введені в дію фібролітовий цех потужністю 20 тисяч кубометрів фіброліту, паркетний цех на 120 тисяч квадратних метрів виробів, другий корпус деревообробного цеху. Протягом 1954-1958 років було розширено паркетний та фанерний цехи, комплексно механізований склад сировини. Згодом введено в дію ще шість цехів, серед яких цех деревостружкових плит. Колектив комбінату виготовляв столярні вироби і паркет для висотних будинків Москви, приміщення «Мосфільму», Палацу науки і культури у м.Варшава, постачав свої вироби до Середньої Азії, Закавказзя, Далекого Сходу. Було налагоджено виробництво фібролітових плит, клеєних конструкцій з дерева, віконних блоків спареної конструкції, щитових дверних полотен. У Костополі ДБК у середині 50-х років спорудив палац культури, дитячий садок, медичний пункт, магазин, 16 тисяч кв.м житла для своїх працівників. Згодом було споруджено житлові багатоповерхівки, заводський побуткомбінат, їдальні, тепличне господарство, санаторій-профілакторій та на березі Горині обладнано для працівників зону відпочинку «Дубки». 

У 1965-1970 роках костопільські домобудівники власними силами, першими в Україні спорудили на комбінаті завод по виробництву деревостружкових плит, оснащений німецьким обладнанням, де було повністю автоматизовано виробничий процес. 19 серпня 1960 р. на Костопільському ДБК вперше у Радянському Союзі було випущено деревостружкову плиту.

Забезпечував каркасно-щитовими будинками Костопільський ДБК і своїх працівників, згодом почав зводити за свої кошти і муровані дво-, три-, п’яти- та дев’ятиповерхові будинки. Кілька тисяч сімей працівників комбінату отримали новенькі квартири зі всіма зручностями.

З початком незалежності України, коли вся економіка перебувала у кризовій безодні, комбінат почав занепадати. Його чекала та ж участь, що й більшість підприємств в Україні: обладнання могли порізати на металобрухт, працівників звільнити, а замість комбінату працювало б декілька напівлегальних пилорам. Але у 2003 році у Костопіль зайшов швейцарський інвестор Sorbes AG, який за короткий час зі збиткового комбінату створив потужний деревообробний комплекс і вивів його у лідери з виробництва меблевих плит в Україні. Інвестори здійснили переобладнання і модернізацію заводу та побудували три нові виробничі лінії — одну для виробництва ДСП та дві лінії ламінування. Вони зберегли роботу більш ніж 700 працівникам та почали виводити підприємство з економічного занепаду

О. Намозов