22 червня 1941 року німецькі війська перейшли кордон Радянського Союзу, 1 липня – вони зайняли місто Костопіль. Цього ж року, у період короткого безвладдя у Костополі, з 25 по 30 червня, було сформовано українську адміністрацію та народну міліцію, які мали допомагати німцям встановлювати новий порядок на зайнятих територіях.

Престольне свято одного з найбільших храмів міста Костополя, храму святих апостолів Петра і Павла- співпадає з днем міста. 12 липня, коли Свята Православна Церква вшановує пам'ять святих першоверховних апостолів Петра і Павла, Костопіль відзначає чергову річницю з дня свого заснування.

1883 року через Костопіль було прокладено залізничну дорогу Рівне- Сарни-Лунінець і побудовано станцію.З цього моменту місто почало свій стрімкий розвиток. Поблизу залізничної станції проводили великі ярмарки, на які приїздили представники різних куточків Волині.

Перша спроба налагодити у Костополі виробництво скла датована 1903 роком. Кілька мешканців міста, власників невеличких крамничок об’єднавшись, побудували дерев’яну будівлю, де так званим “халявним” методом почали виробляти листове скло. Спроба закінчилась повним провалом, скло було низької якості і не підлягало використанню та реалізації.

Перша спроба налагодити у Костополі виробництво скла датована 1903 роком. Кілька мешканців міста, власників невеличких крамничок об’єднавшись, побудували дерев’яну будівлю, де так званим “халявним” методом почали виробляти листове скло. Спроба закінчилась повним провалом, скло було низької якості і не підлягало використанню та реалізації.

У травні 1944 року Державний комітет Оборони ухвалив рішення про спорудження на території Рівненщини великого деревообробного підприємства. На території колишнього польського державного тартака (тартак панствовий) запустили три демонтовані німцями пилорами, що дало можливість вже наприкінці 1944 року направити шахтарям Донбасу 3 вагони дощок та кілька вагонів пиломатеріалів. Активно проводились роботи по введенню в дію Костопільської фабрики фанери.