logo

Народився 3 лютого 1995 року - загинув 27 липня 2022 року

Виявивши стійкість і мужність, загинув  27 липня 2022 року під час ведення бойових дій в районі н.п. Білогірка, Херсонської області в результаті артилерійського обстрілу з боку противника у бою за нашу Батьківщину. Солдат Левицький Ігор Вікторович був командиром відділення 3 аеромобільного взводу 3 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини А 4350.

Бойові побратими розповіли, що Ігор Левицький був чудовою людиною, справжнім патріотом, мудрим командиром відділення, напрочуд комунікабельним та товариським, мав багато друзів, з якими завжди ділився останнім. Ігор працював водієм таксі за кордоном, а коли російські війська  вдерлася на нашу землю, одразу приїхав захищати свою Батьківщину. Проходив військову строкову службу в Збройних силах України з 2015-го по 2016 рік, дуже любив свою родину,  власної сім’ї створити не встиг. У нього залишилися батьки та два брати.

Сотні земляків прийшли до собору Петра і Павла, щоб віддати данину шани і поваги Герою. Ігоря поховали поруч з іншими Героями на місцевому кладовищі.
Ми ж схиляємо голови у вічній скорботі. 
Слава Герою - вірному сину України!

Народився 21 листопада 1971 року - загинув 27 липня 2022 року

Загинув 27 липня 2022 року в результаті ворожого обстрілу, під час виконання бойового завдання захисту незалежності України в районі населеного пункту Берестове, Донецької області. Рядовий Лазуцький Михайло Іванович був навідником кулеметного відділення кулеметного взводу стрілецького батальйону.

 Михайло Лазуцький проходив строкову службу у прикордонних військах, займався боротьбою, маючи дуже веселу вдачу, завжди був душею будь-якої компанії. Трудився на Костопільському склозаводі, а останні 20 років разом з дружиною, з якою прожив 30 років, були за кордоном, де він працював будівельником. Коли народився онук, вирішили зробити в роботі перерву. Приїхали додому. Михайло не міг натішитися внучком, а коли розпочалася широкомасштабна війна, добровільно пішов у територіальну оборону, щоб захистити дітей та онуків.

Сотні земляків прийшли до собору Петра і Павла, щоб віддати данину шани і поваги Герою. Михайла поховали поруч з іншими Героями на місцевому кладовищі.
Ми ж схиляємо голови у вічній скорботі. 
Слава Герою - вірному сину України!

Народився 26 жовтня 2001 року - загинув 23 липня 2022 року

23 липня 2022 року, захищаючи Україну у боях на Донеччині, загинув молодий костопільчанин Андрій Тішко, якому 26 жовтня виповнився б лише 21 рік. Сильним своїми переконаннями, чесним, принциповим та відповідальним, надійним, доброзичливим та відвертим, завжди готовим прийти на допомогу, - таким згадують його друзі та колеги. Працював Андрій на ТОВ «Костопільський фанерний завод». У Андрія залишилися батьки, дружина та син. На жаль, ми втрачаємо найкращих, котрі йдуть на Небо зовсім юними, пертворюючись на Героїв, вартих нескінченної шани та поваги.

Сотні земляків прийшли на Майдан Шевченка, щоб віддати данину шани і поваги Герою. Андрія Тішко поховали поруч з іншими Героями на місцевому кладовищі.
Ми ж схиляємо голови у вічній скорботі. 
Слава Герою - вірному сину України!

Народився 14 березня 1972 року - загинув 18 червня 2022 року

18 червня 2022 року, мужньо боронячи нашу землю на Луганщині, загинув костопільчанин Сергій Матвійчук, 1972 року народження. Він був дбайливим батьком, виховував трьох дітей - двох дочок та  сина. Свого часу закінчив місцеву ЗОШ № 3, виготовляв меблі для місцевих замовників, не так давно влаштувався на ТОВ «Українські лісопильні». Сергій служив на флоті і дуже пишався званням моряка, та коли настав час, без вагань піхотинцем пішов на фронт. Вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину під час артилерійського обстрілу в районі Лисичанська отримав поранення, несумісні з життям.

 Сотні земляків прийшли до собору Петра і Павла, щоб віддати данину шани і поваги Герою. Сергія поховали поруч з іншими Героями на місцевому кладовищі.
Ми ж схиляємо голови у вічній скорботі. 
Слава Герою - вірному сину України!

Народився 2 жовтня 2000 року - загинув 5 червня 2022 року

Дмитро народився 2 жовтня 2000 року в м. Надвірна. З 2007 року навчався та проживав у с.Великий Мидськ.
Герой був гідним сином свого народу, справжнім патріотом.
Дмитро Лютак загинув 5 червня 2022 року на Харківщині під час виконання бойового завдання. Йому було лише 21 рік.
«Під час прямого попадання в танк, Дмитро встиг врятувати свого побратима, відчинивши люк. Хлопець був хоробрим, воїном від Бога, робив свою роботу справно.» - розповідають побратими про нашого Героя. 
Сотні земляків прийшли віддати данину шани і поваги Герою. Дмитра поховали на місцевому кладовищі в с.Великий Мидськ.
Ми ж схиляємо голови у вічній скорботі.
Слава Герою - вірному сину України!
Народився 3 березня 2003 року - загинув 20 травня 2022 року.
Війна забрала  життя вірного СИНА українського народу!
20 травня 2022 року під час бойового зіткнення з противником та обстрілу із танків, авіаудару по позиціях військової частини поблизу н.п. Катеринівка Луганської області, загинув водій 2 відділення вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного біологічного захисту солдат РУДИКА Артем Миколайович. ГЕРОЙ загинув на 19-ому році життя. Боронячи рідну землю від російських загарбників, гинуть кращі сини України, яким би ще жити і жити. Війна жорстока і безжалісна, забирає найкращих!
Герої - наші сучасники, ровесники. Своїм героїзмом вони вже з ніг на голову перевернули звичне для більшості світосприйняття і довели всьому світу, що на будь-які події можна вплинути кардинально, що не буває ситуації, яку неможливо змінити на власну користь. Усе залежить винятково від людини, сили її духу, переконань, які вона відстоює. На захист України плечем до плеча стають усі, навіть віруючі-протестанти, котрі, керуючись своєю вірою, в мирний час не могли брати до рук зброї. Таким був і наш ГЕРОЙ. Вклоняємося його самопожертві. 
Артема поховали на місцевому кладовищі в с.Великий Мидськ.
Ми ж схиляємо голови у вічній скорботі.
Слава Герою - вірному сину України!
Народився 8 листопада 2000 року - загинув 18 травня 2022 року
 Під час виконання бойового завдання на Донеччині 18 травня 2022 року  віддав своє життя за Україну РИЦЬКИЙ Дмитро Володимирович. Через кляту війну ми втратили молодого патріота України. Йому було лише 21 рік! З 2019року Дмитро був учасником антитерористичної операції на сході України. Його знали як
доброго, чуйного, веселого та відповідального бійця. Дуже любив свою маму, братів, сестер. Любив життя, будував плани на майбутнє, ніколи нічого не боявся. Його життєвим кредо було гасло «Рухатися тільки впереред!». Він багато чого не встиг і так багато зробив для рідної землі! Кажуть, якщо для когось назавжди заходить сонце, на небі обов’язково з’являється нова зірочка, яка яскравим промінчиком завжди нагадуватиме нам, що Герої не вмирають. Сотні земляків прийшли до собору Петра і Павла, щоб віддати данину шани і поваги Герою. Дмитра поховали поруч з іншими Героями на місцевому кладовищі.
Ми ж схиляємо голови у вічній скорботі. 
Слава Герою - вірному сину України!