logo

Народився 26 січня 1974 року - загинув 20 квітня 2022 року.
 
При виконанні військового обов’язку 20 квітня 2022 року на Харківщині загинув наш земляк - РУДИК Володимир Олександрович, який народився 26 січня 1974 року в місті Ковелі Волинської області. В 1991 році закінчив Березнівську середню школу №1. Згодом навчався на економічному факультеті Рівненського інституту інженерів водного господарства, пройшов строкову військову службу в Збройних Силах України. Працював головним податковим інспектором Березнівської державної податкової інспекції, був економістом Моквинської паперової фабрики, економістом першої категорії планово-фінансового відділу в Києві. Якими словами висловити свою зневагу московській орді, малоосвічені предствники якої прийшли до нас, аби назавжди забрати представника напросуд мирної професії, прекрасного сім’янина, котрий, маючи чимало особистих планів, залишив дружину та дорослого вже сина - студента Березнівського лісотехнічного коледжу? На жаль, від нас ідуть найкращі.
Ми ж схиляємо голови у вічній скорботі. Костопільчани з почестями попрощалися з Володимиром Рудиком і урочисто поховали поруч з іншими Героями на місцевому кладовищі.
Схилімо голови в скорботі!
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ!
Народився 17 квітня 1991 року - загинув 22 квітня 2022 року.
 
 
Народився Вадим 17 квітня 1991 року. Навчався в ЗОШ №6, закінчив Костопільський технологічний коледж. Проходив службу в армії.
22 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання в районі смт. Новотошківське Попаснянського району Луганської області, обірвалося життя 31-річного солдата КАЛАУРА ВАДИМА В’ЯЧЕСЛАВОВИЧА.
У Вадима залишилися батьки, дружина та чотирирічний син. Героя згадують, як позитивного та життєрадісного молодого чоловіка, котрий любив працювати і прагнув бути успішним у житті. Ні він сам, ані його батьки, дружина та колеги не могли й припустити, що на початку ХХІ століття йому доведеться обличчям до обличчя протистояти ненависним окупантам-росіянам і геройськи відійти на Небо, ставши для усіх нас беззаперечним прикладом. На жаль, ми не навчилися ще повертати час та коригувати простір. Але знаємо стовідсотково: Герої не вмирають, лишаючи по собі незабутню пам’ять як приклад, вартий наслідування, безмірної подяки та вічної шани. Вадим залишиться в серцях і душах тих, хто його знав, завжди молодим і сповненим сил.
Слава Герою - вірному сину України! 
 Народився 13 червня 1968 року - загинув 24 квітня 2022 року.
Микола Юрійович народився 13 червня 1968 року і постійно мешкав у селі Гута. Працював у рідній школі вчителем географії. Бути географом - то була його дитяча мрія! І своїй професії чоловік віддавався сповна. На посаді директора школи завжди докладав чимало зусиль для її ремонту, приведення до належного стану, який би задовільнив усіх: і вчителів, і учнів. Був добрим господарем, збудував власний дім, проте, на жаль, так і не зустрів у ньому спокійну старість... Виховав двох дітей: доньку та сина, для яких ладен був на все.

Народився 29 червня 1979 року - загинув 21 березня 2022 року

З УКРАЇНОЮ В СЕРЦІ ДО ОСТАННЬОГО ПОДИХУ!

Таким було життєве кредо жителя Костопільської міської територіальної громади, уродженця села Великого Мидська, ДЕЛЬЦОВА Леоніда Олександровича.
Наш земляк загинув 21 березня 2022 року внаслідок артилерійського обстрілу зі сторони російського агресора поблизу населеного пункту Попасна Луганської області.
У мирний час Леонід Олександрович працював у різних сферах, найбільше полюбляв будівельну.
У Героя залишилися дружина Оксана Сергіївна, донька Ірина, син Дмитро. Чин поховання ДЕЛЬЦОВА Леоніда Олександровича відбувся  27 березня 2022 року на Дубенщині.

Герої не вмирають!
Вічна пам’ять.

Народився 26 вересня 1979 року - загинув 21 березня 2022 року.

Коли почалася війна Олександр НОВАК, маючи за плечима бойовий досвід, не вагаючись, вирішив стати знову на захист нашої Батьківщини. Вдома на нього чекали матір, дружина та двоє донечок.
21 березня серце люблячого сина, чоловіка та батька перестало битися, захищаючи Батьківщину від окупантів, Олександр Іванович віддав найцінніше – своє життя!
Поховали Героя у рідному селі Малому Мидську, де народився, проживав і працював.

Герої не вмирають!

Народився 24 липня 1995 року - загинув 28 лютого 2022 року.

Загинув Ігор Володимирович при виконанні військового обов’язку на Миколаївщині.

МРІЯВ ПРО МИРНЕ НЕБО НАД УКРАЇНОЮ...

Ігор – випускник 2012 року 11-А класу загальноосвітньої школи №4, навчання було біологічного профілю. Завжди врівноважений, толерантний, чемний, справедливий, на прохання у допомозі відгукувався перший. Так про військового Ігоря САЛІЯ згадує його класний керівник.
Чоловік служив у 80-ій окремій десантно-штурмовій бригаді, що входить до Збройних Сил України. Воїн загинув у перші дні війни, захищаючи Україну від російських військ. Прощалися із ним  28 березня 2022 року у соборі Петра і Павла, потім на Майдані Шевченка, а поховали на кладовищі «Нове», поряд з іншими Героями Костопільщини.
У воїна залишилися батьки, брати і сестри. 

Вічна пам'ять Герою!

Народився 21 лютого 1981 року - загинув 14 березня 2022 року.

Народився Герой 21 лютого 1981 року у селі Грицьки Дубровицького району. Освіта вища - факультет «Правознавство» Університету розвитку людини «Україна», займався підприємницькою діяльністю.
Іван Іванович проходив військову службу з червня 1999 року по грудень 2006 року, звання штаб-сержант.
Із перших днів війни пішов добровольцем у Нацгвардію, загинув 14 березня 2022 року під час виконання службових обов’язків у селі Антопіль Рівненського району внаслідок ракетного удару по телевежі.
Іван КУРАЧ був одружений, залишилися дружина Вікторія Валеріївна, троє дітей Дарина, Іванна, Андрій.

ЖУРАВЛІ ПОВЕРНУТЬСЯ ДО ХАТИ, ТА НЕ ПОВЕРНУТИСЯ МЕНІ…
Вже не повернеться до рідної домівки, не вклониться батькам, не обійме дружину, не поцілує дітей воїн Іван Іванович КУРАЧ.
Сотні земляків прийшли до собору Петра і Павла, щоб віддати данину шани і поваги Герою, адже він віддав за Україну найцінніше – своє життя.
Пам’ятаємо, сумуємо.
Слава Україні!
Героям слава!